Познавательные маршруты по родному краю: теория, методика, практика
Праздник Васыля и Маланки — один из многих языческих славянских праздников, основной смысл которых отражает поворот жизни природы от холода и мрака к свету. Сохранился он лишь в некоторых областях Украины, поэтому мы приводим материалы о нем на украинском языке. Этот веселый (и некоторым образом даже двусмысленный) праздник можно обозначить в реалиях нашего времени как День Верки Сердючки и всех любителей переодеваний в одежду противоположного пола. Но на самом деле такое переодевание лишь обозначало «перемыкание» полюсов с минуса на плюс, переход видимых астрономических явлений с убывания солнечного света на пребывание.
В общем, по поводу этой временной «потери ориентации» широких народных украинских масс существует множество умных и даже заумных исследований с широким употреблением слов вроде «еротичний», «сакральный» и т.п. Но праздник на самом деле очень веселый, простодушный, игровой (местами игривый), но сугубо в рамках народной культуры и вековых славянских ценностей. В ритуале праздника свой колорит добавляет и всем известная детская «игра в доктора» (когда Смерть убивает Маланку, то есть переодетого в дивчину парня, ему срочно вызывают фельдшера:). Понятное дело, что «хвершал» имеет право осмотреть больного «как положено». Но основной смысл праздника при этом в том, что парни хотят нравиться девчатам, а девчата парням. Взаимное переодевание, на самом деле, позволяет вникнуть в шуточной форме в другую жизнь, преимущества и недостатки мужской и женской доли.
Сам смысл праздника Васыля и Меланки никак не связан с христианством, а имена христианских святых — Василия и Мелании — совсем недавнее «приобретение». Как обычно, оно произошло лишь на основе созвучия, случайного совпадения древних славянских языческих понятий с христианскими каноническими именами.
Не лишне напомнить и том, что Новый год славяне долгие века, а может, тысячелетия праздновали весной, на день весеннего равноденствия.
Русский Новый год (который теперь стал Старым Новым годом) ведет свое начало лишь от 1 января 1700 года, когда император Петр Великий заставил праздновать его в Российской империи по немецкому и голландскому образцу. С тех пор расхождение юлианского и григорианского календарей привело к накоплению ошибки в 13 дней. Так что совершенно случайным образом русский ортодоксальный Новый год совпал во времени с древней украинской языческой Маланкой с ее главным персонажем рогатой Козой (в культе которой не сложно узнать того самого Вельзевула, Сатану, Чертеняку), с которым так долго и без особого успеха борется христианская церковь. Правильнее конечно, говорить о том, что в Козе воплощен Велес — древний славянский Скотий Бог. Культ Велеса у славян был, прежде всего, культом плодородия, культом мужской силы. Но нет поводов думать, что этот культ носил уж очень эротический или, тем более, кровавый характер.
В общем, забудем о мистике и сатанизме и настроимся на веселый лад, где переодевание парня в девушку, а девушки в парня, говорит лишь о том, что чудо возможно. Главное чудо нашей жизни, жизни в умеренном климатическом поясе, это неповторимое чудо весны.
Материалы о праздновании Васыля и Маланки могут пригодиться при организации детских и молодежных мероприятиях во время отдыха или учебы, во всех случаях, когда речь идет о переходе времени с одной половины на другую. Например, студенческий «экватор» на 2-м или 3-м курсе. В детских и молодежных оздоровительных лагерях (а также, например, во время фестивалей парусных видов спорта в непогоду) давно уже проводят веселые конкурсы с переодеванием, «день мальчиков» и «день девочек«. Я надеюсь, что в летнем отдыхе старинные народные приколы могут найти свое возрождение.
Поскольку наш проект прежде всего связан с краеведением и поддержкой этнического туризма, обзор материалов о праздновании Васыля и Меланки начнем с туристических программ.
Фирма Динай-Тур (Черновцы) предлагает очень интересную и достойную внимания (во всяком случае достойную нашей бесплатной поддержки:) программу Вашковецкая Маланка: 3 дня http://www.dinaitour.com/tourism/tour/ukraine/?tour=3&sub=119&col=154
цитируем:
В старину считалось, что в новогоднюю ночь (по старому стилю) сходятся солнце и луна, и это является началом всего нового, в частности — нового года. У наших предков Меланка (день святой Меланьи отмечается 13 января) символизировала луну, а Василий (день которого празднуется 14 января) являлся символом солнца. Считалось, что в эту ночь Меланка вышла замуж за Василя.
13 января (по старому стилю — 31 декабря) хозяйки готовят праздничный стол, главное блюдо которого — «щедрая» кутя. А также пекут печенье разных форм, бублики, плетеные калачи специально для гостей. С приходом сумерек по селу начинают ходить ватаги щедровальников в карнавальных костюмах. Вместе с ними ходят Меланка (парень!) с козой и музыканты. Такая процессия заходит в дома и «проверяет чистоту«, устраивая при этом полный беспорядок. Приход ряженых – хороший знак, поэтому их всегда с радостью приглашают в дом.
На рассвете по старинному обычаю жгут «Деда» или «Дедуха» — сноп соломы, который ставили на почетное видное место еще на Рождественские святки. Это должно защитить от неурожая и нечистой силы в новом году. После ритуального сожжения «Деда» молодые пары прыгают через огонь и водят хороводы аж до заутреней.
Программа тура
11 января (четверг):
Выезд в Черновцы вечерним поездом в 18:36.
12 января (пятница):
Прибытие в Черновцы в 9:44. Завтрак. Поселение в отеле. Обзорная экскурсия по Черновцам — «маленькой Вене», городу музыкантов, поэтов, художников. В связи с тем, что город развивался в период правления различных империй (Австро-Венгерской, Польской), архитектурный ансамбль города приобрел характерные черты каждой эпохи. Поэтому здесь можно увидеть строения в стилях барокко, готики, ренессанса. Осмотр Черновицкого Национального университета – бывшей резиденции Буковинских митрополитов – который является своеобразной визитной карточкой города, Свято-Николаевской церкви, Органного зала (бывшей Армянской церкви), Кафедрального собора, Краеведческого музея, Соборной площади, Театральной площади, Драмтеатра им. О. Кобылянской. Обед в корчме. Свободное время.
13 января (суббота):
Завтрак. Выезд на горнолыжный курорт Мигово – катание на лыжах, санках, сноубордах. Имеется три горнолыжных подъемника: для опытных профессиональных горнолыжников и покорителей сноуборда ( 1300 метров), для желающих обучиться катанию на горных лыжах, мастерству и технике сноуборда по руководством опытных инструкторов (протяженность 600 метров), а также все желающие смогут покататься на коньках. По желанию к Вашим услугам есть ресторан «Гетьман», где Вам предложат широкий ассортимент горячих напитков, великое множество блюд буковинской и гуцульской национальных кухонь.
В случае отсутствия снега — экскурсия по Вижнице, на скалы «Протятые камни» или к пещере легендарного О. Довбуша – на выбор. Возвращение в отель, праздничный ужин.
14 января (воскресенье):
Завтрак. Выселение из гостиницы. Выезд в Вашковцы на народный карнавал «Вашковецкая Маланка», где каждый год собираются тысячи гостей со всей Украины. Именно здесь сохранились традиции наших предков и пополняются новыми образами и поныне. Участие в конкурсах, обрядах. Возвращение в Черновцы. Обед. Отъезд вечерним поездом.
15 января (понедельник):
Прибытие в Киев утром.
из комментариев к программе празднования Вашковецкой Маланки в Черновецкой области:
Ви знаєте Вашковецьку Маланку і дуже прикро що краще поставлену Маланку в селі Горошова, Борщівського району Тернопільської області оминаєте! Там проходить конкурс 13 січня(карнавал)ввечері, куди зїжджаються колективи з ближніх сіл навіть, на показ кращих костюмів і груп на виконання сцен для своїх косюмів. А тим часом по селі ходить Маланка по хатах де є дівчата на відданні, село дуже велике: два храми… За участь у конкурсі костюмів і сцен існує три премії. А 14 січня вдень уже сам показ-демонстрація всьго і добавляються ще більше тих які ходили вечором по селу, щоб побачити тевсе приїжджають дуже багато гостей з округи, хоча і там по селах це все присутнє… Неодноразово трансляція по телеканалах провідних була саме звідси ще далеко на початках Незалежності! Так що успіхів Вам у набутті нових зацікавлених людей приємно відпочити і пізнати звичаїв краю на вищому рівні! Зповагою і пошаною до Всіх! Христос Рождається! З Новим Роком! Чекаєм! Василь.
(эта статья опубликована в январе 2007 года в украинском издании «Обозреватель», в настоящее время в Сети сохранились лишь ее копии, к сожалению, без указания имени автора) http://obozrevatel.com/
13 січня православні відзначають свято св. Меланки. Саме сьогодні до вас можуть завітати ряджені щедрувальники, центральним персонажем яких буде перевдягнутий у дівчину хлопець. Але лякатися не треба — це древній народний звичай.
Останній день старого року і перший день нового українці відзначали як свята Маланки і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення тi дні не відігравали важливого значення в релігійному календарі, тому в їх обрядовості майже не помічено церковних мотивів. Ніч перед Новим роком вважалась чарівною, з нею було пов’язано чимало повір’їв і ритуалів. Серед українців тривалий час поширювались легенди про гайдамаків, які за часів турецького панування заховували свої скарби. Існувало повір’я, ще опівночі на Новий рік (як і на Великдень) ці гроші «горять» і їх можна знайти під Новий рік, як і на Різдво, носили «вечерю», але цього разу переважно сільській бабі-повитусі.
Зазвичай до неї ходили молоді батьки (жінки й чоловіки), у яких протягом року народилися діти. Одночасно з «вечерею» пупорізній бабі приносили подарунки, а вона, в свою чергу, пригощала гостей. На всій території України, за винятком північної смуги, були розповсюджені новорічні церемоніальні обходи ряджених — «Меланка», або «Маланка» (назва походить, очевидно, від св. Меланії, день якої за церковним календарем відзначався 31 грудня). Центральну роль — «Меланки» — виконував парубок, переодягнений у народне вбрання дівчини або молодиці. Всі інші карнавальні ролі за традицією також виконували нежонаті хлопці. Кількість масок залежно від місцевості могла істотно варіюватись.
«Буває,— писав дослідник Я.Ф. Головацький на початку 20 сторіччя, — що парубки вносять в хату і самі чепіги, показуючи, наче орють ниву і, приспівуючи, сіють хлібні зерна». Відбились ритуалі «Меланка» і пережитки культу предків. За давніми міфологічними концепціями, кілька разів на рік, на великі свята, померлі піднімались з могил і провідували своїх близьких. Належність традиційних персонажів рядження до вихідців з «того світу» маніфестується в обряді «Меланка» через символіку «антиповедінки», складовими компонентами якої були ритуальні безчинства, крадіжки, побудовані на принципі інверсії магічні акти. У деяких місцевостях, як наприклад, на півдні Поділля, як ремінісценції язичества до наших днів дійшли традиції купання і ритуальної боротьби масок. Так, у с. Червона Гребля Чечельницького району Вінницької області кожна з шести вуличних «Мелайок» у день Василя виставляла троє представників — «старшого цигана», «циганку» і «цигана-синка», які боролися у своїх «категоріях». Вже у XIX ст. обряд «Меланка» трансформувався в громадську святкову забаву, своєрідний сільський карнавал, в якому важливу роль гра у шлюбні мотиви.
За свідченням І. Ф. Беньковського з Кам’янецького повіту Подільської губернії, «ходіння «з Малайкою» полягає в тому, що хлопці збираються групами, наймають музику, якщо між ними немає музикантів, і ходять під вікна хат, де є дівчата; поприходивши під вікно, парубки співають пісні, в яких звеличують, оспівують батьків дівчини, а ГОЛОВИНУ, чином і переважно саму дівчину, музика акомпанує співу. Яскраві вияви цієї стихії зберіг і досліджуваний обряд. Травестована «Меланка» зображувала господиню, що все робить не до ладу — б’є посуд, підмітає сміття від порога до середини хати, розплескує воду тощо. Карнавальний тип поведінки з характерною для нього логікою перевертання стабільно фіксують і «Меланкові» пісні:
Наша Меланка—добра ґаздиня. Припічок миє, лавицю білить…
У містечку Стара Ушиця вистава з «Меланкою» розгорталась за сценарієм, близьким до традиційної «кози». Спочатку «смерть» своєю косою вбивала «Меланку», «дід» плакав і просив у господаря «на ліки». Отримавши гроші, він запрошував «фельшора», який оживлював «Меланку». Все це супроводжувалось жартами, дотепами, багатою пантомімою. За словами інформатора зі Старої Ушиці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, «Меланку» влаштовували, «щоб люди раділи весь рік, згадуючи про неї». При цьому українські ряджені, як і давньоруські скоморохи, широко використовували весь арсенал традиційних засобів народної розваги: жартівливі сценки, пісні, танці.
Відгомоном древнього землеробського обряду є й досі розповсюджене у селах України новорічне посівання зерном. Символічний засів здійснювали і дорослі, і діти (переважно хлопчики). Починали ходити ще вдосвіта. У хаті розкидали на підлозі та столі хлібні зерна, виголошуючи традиційні поздоровлення: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю» або «Сійся, родися, жито-пшениця, на Новий рік, на Василя». За повір’ями, ці зерна могли виконувати роль оберегу.
(Рокове Коло: ідеологія Коляди і Святого Збору) |
Місячна містика і парне Святочне Коло. Староукраїнські реліґійні почування. Українське шанування Астрального Вогню і Води. Господь, Вогонь і Вода. Українське містичне Весілля. Про ідеольоґію Різдва і Щедрого Вечера. Вогонь і Вода як Світотворчі начала. Святочна пошана для Води. Пошана для Землі. Ідея Відродження Світа. Шанування перших культурних здобутків. Містерії життєвого побуту. Астральне шанування Молодечості. Перважна частина Українських Колядок є виразницею Астрального, Місячного шанування, а Щедрівки зі Щедрим Вечером є особливими речниками Місячного шанування, спрямованого до Прадіда. Ціллю шанування є Місяць у своїх чотирьох астрономічних перемінах, як символ невмирущого, всеоживаючого Прадіда. |
Символіка Щедрого Вечера і Василя.
Щедрий Вечер зачинається властиво під Новий Рік (7 днів наперед Богоявління — символ Місячний!), т. є. в вечер перед св. Василя.
Це особливо улюблене Українське свято: мітичного Василя і Маланки, — є найщирішим шануванням Місяця з його женихальними мотивами (ними переповнені Щедрівки). Тоді мітичну постать Василя мішають часто з мітольоґійно-Місячною постаттю Іллї — Ілії, який є в Українського народу покровителем урожаїв збіжжя, особливо жита (сніп жита, дід Ілля, — в часі жнив, — це постава Місяця).
Старовірменське слово «ўаціля» (рівнозвучне з іменем Василя, — Вас-Ілля) значить: Місяць; а про значення етно-культурних взаємин Вірменів та Староукраїнців була вже споминка (у вступі) і буде ще мова.
Щоб висвітлити повищі замітки ось дві Щедрівки з Вечера під Новий Рік:
1.
Гиля-гиля на Василя
А у Василя Житня пуга Куда махне Жито пахне!
2.
Святая Василля Дьяжу місила
Пироги пекла і Рогатиє і Букатиє…
Відміни:
Святая Василля Діжу місила
Пироги пекла та Рогатії та Букатії
Ой гиля-гиля на Василя
А у Василя Житня Пуга
Куда махне Жито пахне!
Роди Боже Жито-пшеницю Всяку Пашницю
У Полі Ядро а в Домі Добро!
Слово «Гиля» це ймення Г’Ілля, з spiritus asper, «Г» — перед Іля.
Дьяжа, діжа, — це посудина, в якій замішують баби хліб; завсіди лучить з нею Український нарід ріжні напівреліґійні містерії, особливо ж у часі Весілля, коли виробляють і печуть Коровай та співають при тім Пісні, повні поезії, а особливо Астральної символіки. Діжа своєю круглістю, круглою накривкою з обручем доокола (це обов’язково) — це без сумніву символ Місяця.
Порівняймо ж тепер «Святая Василля» з Ўаціля-Місяць, і побачимо, як виразно перейнявся Український нарід шануванням Місяця.
«Святая Василля», безперечно, — Місяць, є тут жіночого роду. Шанування Місяця жіночого роду свідчить, що оці Щедровечірні містерії є пізнішими культурно й історично, ніж Святовечірні. Це покажеться опісля і з інших явищ Щедрого Вечера.
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. «Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора». Львів, 1928. — СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Еротичні містерії: Піч. У цю Ніч відбуваються містерії, подібні до містерій Катерини-Калети та Святоріздвяних. В них беруть участь і Господарі і Молодь.
Згідно записів на Гуцульщині Новорічна Ніч — свято Печі. «Ціли рік Вона робить Службу, а на Василя іде в Танець, Вона ся віддає».
Тому Її гарно вимащують на Маланки, аби не кляла, що не мащена.
Ніхто не спить на Ній тої Ночі, ані сідає, «бо тяжко Їй танцювати». Відміни: «Нехай Ніч спочине».
Або: «Василь із Маланкою приходять танцювати, аби Їм не перешкоджати».
На Піч кладуть Овес «на Коровай, так, як і у нас на Весіллі, і Їй дає ся Вівса, як ся віддає».
Відміни: «Аби мала чим Коня годувати, бо Вона їде у Місто, на Герць».
(За працею: Михайло Грушевський. Історія української літератури. Т. 1.)
Містерії з Хлібом: Маланка і Василь. На Щедрий Вечір випікають особливі Хліби — «Маланку» та «Василя». У Новорічну Ніч вони лежать на Святочному столі один на одному… На Маланки Господині ретельно чепурять, підбілюють Піч, бо у Святочну Ніч Вона танцює, віддається. Цієї Ночі не сплять на Печі і не топлять її, щоб Маланці було де переночувати зі своїм Чоловіком.
Як тільки Жінка замісить Діжу для випікання обрядового Новорічного Хліба, не миючи рук від тіста, йде разом з Чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік несе сокиру, або палицю, Жінка перевесла з дідуха (соломи на долівці від Святого Вечора). Підійшовши до дерева, Чоловік тричі стукає по ньому обухом сокири чи палицею і каже: «А чого ти, Грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!» Або: «Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати». За дерево відповідає Дружина: «Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». Після цього Жінка обтирає руки від тіста об дерево і перев’язує його перевеслом. В народі вірять, що після цього дерево злякається і обов’язково дасть гарний урожай. На Маланки, особливо в Новорічну Ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському.
В цей день Худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять. Тварини в Святочну Ніч можуть скаржитися Богові на тих Господарів, які погано з ними обходяться.
У Гуцулів Господар, або Господиня в чоловіковій шапці, виходить з хлібом до води, окунає тричі хліб у воді, промовляючи: «Не купає ся хліб у воді, але я в здоров’ю і силі». Набираючи води до коновки, приказує: «Не беру води, але Мід і Вино». Прийшовши з тим до Хати, покладає хліб на голову Домашнім, приказуючи: «Абисьте були такі величні як Василь Величний». У коновку до води кидає кілька монет, і тою водою рано всі вмиваються по старшині. Це приносить щастя до грошей на цілий Рік.
Коза. Українська Святочна установа Колядників походить з далеко старших часів, чим Римські та інші маскаради, які всі суть орієнтовані на культ Сонця і належать до пізнішого, вторинного, культурно-історичного округа. Українські ходження з Козою є зовсім іншого типу — і в них «Берези» нема. Вони належать передовсім до обрядів Новорічних і Щедровечірніх та лиш через перемішання з Різдвяними увійшли в Різдвяний час і мають свою власну мітольоґійну орієнтацію й характеристику.
Источник Украинские песни http://www.pisni.org.ua/articles/69.html
Дівоча Миланка.
Водять “Меланку” й Дівчата.
Наша Меланка як Біль Біла
Нашу Меланку журба з’їла
Васильчику-Чічільчику
Посію Тебе на Городчику
Та буду Тебе шанувати
Тричі на День поливати!
Тричі на День поливати
І в Неділю підгортати!
Або ще заспівають “Дністрянської Меланки”:
Наша Маланка Дністрованка — Ой в Петрівочку Нічка Маленька
школьные и семейные маршруты, научные исследования, аналитические обзоры, рефераты, переводы
Приглашаем всех любителей своего края, ближних походов с познавательными целями поделиться своим опытом и информацией.
zverozub
1 февраля, 2009 at 3:07
Маланка — клип группа Гайдамакиhttp://myradio.com.ua/clip/126638 очень хорошо и грамотно
zverozub
26 декабря, 2009 at 1:58
Ай-Василь у православных тюрков Крыма (теперь — Приазовья):
Большим праздником считается «Ай Василь». Этот праздник отмечается 14 января (в народе – «старый новый» год). С полночи мужчины, юноши, мальчики заходят в каждый дом и поздравляют хозяев с праздником, Ай – Василь. Поют праздничную песню «Каланда, каланда». Хозяева не спят и встречают гостей. На столе обязательно должны быть чирчиря (чебуреки), арьян, хаймах.
А рано утром вся семья собирается за праздничным столом и хозяин разрезает «ахча питэ» (праздничный пирог), в который кладут монеты. Разрезают на части, первый кусок собаке, второй – «сабанча» (земле), третий – хозяину, четвертый – хозяйке и т.д. Кому попадаются монеты, тот будет счастливым — azovgreeks.com/library.asp?page_id=displ&id=244
Тарас
7 января, 2012 at 17:12
Христос ся рождає!
Всім веселих свят!
Організовується поїздка на Маланку в село Горошова Тернопільської обл.
13 січня 2012 року виїзд з Тернополя о 13-00
Відвідуємо печеру Кришталеву в с. Кривче (колядуємо під ялинкою в печері)
19-00 починається справжній український карнавал Маланка
14 січня близько 4-00 повернення в Тернопіль
Вартість мандрівки 120 грн з особи
— транспорт
— екскурсії (вхідні квитки в тому числі)
— страхівка
З собою хороший настрій!
Деталі й запис за тел 0987736865 Тарас
sstassy
14 января, 2014 at 8:59
Забавные языческие обычаи «наоборотных» праздников Васыля и Маланки опять пригодятся в летней анимации в молодежных пляжных клубах и кемпингах, в детских оздоровительных лагерях.
Святки продолжаются, но идут эмоционально на убыль. Аниматорам работа будет еще на день Святого Валентина и Масленицу, а потом великий пост и только советские 8 марта и 12 апреля.
sstassy
13 января, 2015 at 10:33
Маланка и Василь веселый и добрый праздник. Особо поздравьте вашу молочницу!